| В старім саду серед нічної мли
| В старом саду среди ночной мельницы
|
| Дві постаті непевнії пройшли.
| Две фигуры неуверенности прошли.
|
| В них зір погас, уста у них змарніли,
| Зрение угас, уста у них осунулись,
|
| I ледве чутно голоси бриніли.
| И еле слышно голоса звучали.
|
| В старім саду, в зимову ніч сумну
| В старом саду, в зимнюю ночь грустную
|
| Два привиди будили давнину.
| Два призрака пробуждали старину.
|
| — Ти згадуєш, як ми колись любились?
| — Ты вспоминаешь, когда мы любились?
|
| — Навіщо вам ті згадки знадобились?
| — Зачем вам эти упоминания понадобились?
|
| — Чи бачиш ти й тепер мене вві сні?
| — Видишь ли ты теперь меня во сне?
|
| Чи рвешся серцем ти до мене? | Прорвешься ли сердцем ты меня? |
| — Ні.
| - Нет.
|
| — Як ми колись удвох жили щасливо,
| — Когда мы вдвоем жили счастливо,
|
| Зливаючи серця й вуста! | Сливая сердца и уста! |
| — Можливо.
| - Возможно.
|
| — Де синь небес, де сяєво надій?
| — Где-то син небес, где-то надежд?
|
| — Надії ті почезли в тьмі густій.
| — Надежды те почезли в тьме густой.
|
| Отак ішли вони у ніч зимову,
| Так шли они в ночь зимнюю,
|
| I тільки місяць чув чудну розмову. | И только месяц слышал странный разговор. |