Перевод текста песни Недописана книга - Віктор Павлік

Недописана книга (оригинал)

Собі забрала ключі i хоч кричи — не кричи —
Не відкриває тепер дверi.
Моя чарівна мала — моя єдина мета:
Зробити так, щоб було тобі добре.
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе —
Наче розірветься серце ось, ось.
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі.
Приспiв:
Ти — недописана книга моя.
Ти — моє небо повне дощу.
Ти — моє макове поле, п’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз!
І як тільки можна кохати таку?
Ні я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Так цілувала до сліз.
Прошила сяйвом наскрізь.
Тремтіли губи й слова — така відверта!
I роки фото в альбом.
Весна біжить у вікно.
А ти не зі мною, дивлюсь, така не прикрита.
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе —
Наче розірветься серце ось, ось.
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі.
Приспiв:
Ти — недописана книга моя.
Ти — моє небо повне дощу.
Ти — моє макове поле, п’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз!
І як тільки можна кохати таку?
Ні я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Ти — недописана книга моя.
Ти — моє небо повне дощу.
Ти — моє макове поле, п’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз!
І як тільки можна кохати таку?
Ні я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Ні я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.

(перевод)

Себе забрала ключи и хотя кричи — не кричи
Не открывает теперь дверь.
Моя волшебная малая моя единственная цель:
Сделать так, чтобы тебе было хорошо.
Снова убегаю в сны, где обнимаю тебя—
Словно разорвется сердце вот, вот.
И остается снова просто забыть и все!
Так легко сказать, но так мы не похожи.
Припев:
Ты недописанная книга моя.
Ты мое небо полное дождя.
Ты мое маковое поле, пьяниш и убиваешь.
Ты хранительница всех моих слез!
И как только можно любить такую?
Нет я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Так целовала до слез.
Прошила сиянием насквозь.
Дрожали губы и слова — такая откровенная!
Iгоды фото в альбоме.
Весна бежит в окно.
А ты не со мной, смотрю, такая неприкрытая.
Снова убегаю в сны, где обнимаю тебя—
Словно разорвется сердце вот, вот.
И остается снова просто забыть и все!
Так легко сказать, но так мы не похожи.
Припев:
Ты недописанная книга моя.
Ты мое небо полное дождя.
Ты мое маковое поле, пьяниш и убиваешь.
Ты хранительница всех моих слез!
И как только можно любить такую?
Нет я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Ты недописанная книга моя.
Ты мое небо полное дождя.
Ты мое маковое поле, пьяниш и убиваешь.
Ты хранительница всех моих слез!
И как только можно любить такую?
Нет я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Нет я — не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.