| Ти сказала, що кохала, але це було давно.
| Ты сказала, что любила, но это было давно.
|
| Свої мрії відпускала у розчинене вікно.
| Свои мечты отпускала в распахнутое окно.
|
| Ти лягала спати, в сутінках кімнати,
| Ты ложилась спать, в сумраке комнаты,
|
| Вже комусь не було що казати.
| Уж кому-то не было что говорить.
|
| Те своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа.
| То свое, что ты любила, ты куда-то, почему-то делала.
|
| Не знайшла і не згубила, просто втратила його.
| Не нашла и не потеряла, просто потеряла его.
|
| Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли.
| Дни и ночи пролетели, просто мечты состарились.
|
| А вже і не важливо, «Хто?» | А уже и не важно, «Кто?» |
| й «Кого?»
| и «Кого?»
|
| Приспів:
| Припев:
|
| Листя падає, падає, щось мені нагадує,
| Листья падают, падают, что-то мне напоминают,
|
| А я собі пригадую, — тебе…
| А я себе помню, тебя...
|
| Листопадами, падає, кружляє листопадами,
| Ноябрями, падает, кружит ноябрями,
|
| і вже давно не пара ми… Ти де?
| и уже давно не пара мы… Ты где?
|
| Програш.
| Проигрыш.
|
| Ці бездонні сині очі і холодні, довгі ночі.
| Эти бездонные синие глаза и холодные, длинные ночи.
|
| Страхом заворожують тебе.
| Страхом завораживают тебя.
|
| А ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері.
| А ты рисуешь на бумаге, как она зайдет в твою дверь.
|
| І тебе в самотності вкраде.
| И тебя в одиночестве украдет.
|
| Приспів:
| Припев:
|
| Листя падає, падає, щось мені нагадує,
| Листья падают, падают, что-то мне напоминают,
|
| А я собі пригадую, — тебе…
| А я себе помню, тебя...
|
| Листопадами, падає, кружляє листопадами,
| Ноябрями, падает, кружит ноябрями,
|
| і вже давно не пара ми… Ти де?
| и уже давно не пара мы… Ты где?
|
| Програш.
| Проигрыш.
|
| Листя падає, падає, щось мені нагадує,
| Листья падают, падают, что-то мне напоминают,
|
| А я собі пригадую, — тебе…
| А я себе помню, тебя...
|
| Листопадами, падає, кружляє листопадами,
| Ноябрями, падает, кружит ноябрями,
|
| і вже давно не пара ми… Ти де? | и уже давно не пара мы… Ты где? |