| Відкриєш мою книгу, поглянь на ці малюнки…
| Откроешь мою книгу, посмотри на эти рисунки.
|
| В них віддзеркалюються тимчасові візерунки.
| В них отражаются временные узоры.
|
| Впадеш у файні барви і віднайдеш свій колір.
| Упадешь в красивые краски и найдешь свой цвет.
|
| Згадай їм наші ті роки, вони ж і твої.
| Вспомни им наши те годы, они и твои.
|
| А знаєш, не ховай свою старість!
| А знаешь, не скрой свою старость!
|
| Як казав мій знайомий: «все перейде в радість — шлях у небо…»
| Как говорил мой знакомый: «все перейдет в радость — путь в небо…»
|
| Як гадаєш, скільки ще нам чекати?
| Как думаешь, сколько еще нам ждать?
|
| Скільки ці ніяки тіла будуть нас ігнорувати,
| Сколько эти никакие тела будут нас игнорировать,
|
| Лажати, свої мозолі наїдати?
| Лажать, свои мозоли наедать?
|
| Може ти мені підкажеш, мій кровний брате?
| Может, ты мне подскажешь, мой кровный брат?
|
| — А знаєш, раніше я тебе вже бачив,
| — А знаешь, раньше я тебя уже видел,
|
| Тебе руйнували, а ти усім пробачив.
| Тебя разрушали, а ты всем простил.
|
| — Так, повідав я пригод…
| — Да, поведал я приключений…
|
| — А як же тебе звуть?
| — А как тебя зовут?
|
| — Український народ.
| — Украинский народ.
|
| Хей, ти заблукав! | Хэй, ты заблудился! |
| Ти! | Ты! |
| Хей! | Хей! |
| Раніше зірки були вищими!
| Раньше звезды были выше!
|
| Вищими… Відійди від мене!
| Выше… Отойди от меня!
|
| Коли мені сумно і сльози вже близько,
| Когда мне грустно и слезы уже близко,
|
| Коли опускаюся, падаю низько,
| Когда опускаюсь, падаю низко,
|
| Коли вже немає ні сил, ні надії,
| Когда уже нет ни сил, ни надежды,
|
| Так само як ти — я вмирати не вмію.
| Так же как ты — я умирать не умею.
|
| Як я казав раніше, я тебе вже бачив.
| Как я говорил раньше, я тебя уже видел.
|
| Тебе руйнували, а ти усім пробачив.
| Тебя разрушали, а ты всем простил.
|
| Так, ми закриєм всім нікчемам рот —
| Да, мы закроем всем ничтожествам рот.
|
| Це говорить мій народ! | Это говорит мой народ! |