Перевод текста песни Вітчизна - Pianoбой

Вітчизна (оригинал)

Тобі знайоме почуття спустошення,
Коли ідуть бої без оголошення,
Коли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу,
А у душі тепло замінюють морозами.
І ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі,
Прийшов до тями, опинившись на платформі…
Пульсує в грудях серце посеред самотності,
І вже ось-ось почнеться відлік незворотності…
І ніби до повітря доступ перекрили,
Та через мить ти підірвешся на ворожій міні…
І ніби місто охопила революція:
Скрізь падає каміння, палають вулиці.
А на майданчиках дитячих гуляє вітер,
Порожня гойдалка, там де вчора були діти
І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати,
Луна довічний сум твоєї втрати.
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я,
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає.
Тобі знайоме прощавання нескінченне
Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах…
Квиток в один кінець і ти стоїш на станції
І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції.
У голові прокручуєш з життя світлини,
Щоб все запам’ятати до останньої краплини.
І вже нема часу триматись за руки,
І наче мить проносяться години.
А далі потяг їде на шаленій швидкості,
Від рідної землі твоєї долає відстані,
Туди, де з гір зриває ріки водоспадами,
Та крик птахів розлітається по автострадах.
Туди, де ми навік пов’язані з тобою,
Туди, де час ніколи нам не дасть спокою
У цих миттєвостях та їх дрібних частинках,
Ми разом до останньої життєвої сторінки.
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я,
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає.

Отчизна (перевод)

Тебе знакомо чувство опустошения,
Когда идут бои без объявления,
Когда Отчизну делят, не спросив разрешения,
А в душе тепло заменяют морозами.
И будто ты спортсмен, уже который год не в форме,
Пришел в себя, оказавшись на платформе…
Пульсирует в груди сердце посреди одиночества,
И вот-вот начнется отсчет необратимости…
И будто к воздуху доступ перекрыли,
Но через мгновение ты взорвешься на вражеской мини…
И будто город охватила революция:
Везде падают камни, пылают улицы.
А на площадках детских гуляет ветер,
Пустые качели, там где вчера были дети
И в тишине бесчеловечной, как скрипящая решетка,
Месяц пожизненный печаль твоей утраты.
И пусть с тобой рядом еще не скоро буду я,
Я тебя не забываю, потому что родней нет.
Тебе знакомое прощание бесконечно
Когда только боль и отчаяние бегут по твоим венам…
Билет в один конец и ты стоишь на станции
И едва держишься, чтобы не сойти с дистанции.
В голове прокручиваешь из жизни фотографии,
Чтобы все запомнить до последней капли.
И уже нет времени держаться за руки,
И будто мгновение проносятся часы.
А дальше поезд едет на безумной скорости,
От родной земли твоей преодолевает расстояния,
Туда, где с гор срывает реки водопадами,
Но крик птиц разлетается по автострадам.
Туда, где мы навеки связаны с тобой,
Туда, где время никогда нам не оставит в покое
В этих мгновениях и их мелких частицах,
Мы вместе до последней жизненной страницы.
И пусть с тобой рядом еще не скоро буду я,
Я тебя не забываю, потому что родней нет.