Перевод текста песни Сталеві квіти - Бумбокс

Сталеві квіти (оригинал)

Кажеш — все про мене знаєш ти, навіть стіни мають очі тут
Ну у кого вже навчилася, дай йому мою сорочку — білу ту
Ти така, як я, незламана
(Troubles said «hello», joy said «peace and love»)
Але там, де я себе запхав ані психолога, ні шамана
Після всього, через що пройшли починати знову все з нуля!
Небо-небо, чуєш, небо, я земля, бо вже той день коли
Ми зриваємося на крик i я не знаю тебе — я звик
Якщо можеш без мене далі йти, то підкажи, коли відпустить
В руки твої, що очікують, крізь валуни човен правлю
Зі шкіри вистрибну списом, стрілою наввиперед
Поряд в останній твій зойк я себе поставлю
Аби все знов розпочати, зіграти наш спільний сет!
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!
Так усе й влаштовано: тут зашив — там тече
Якщо впав — встань знов, переклав на інше плече — пішов
Брак людей, сутінки думок, поклади їм край
Коли все ніяк — перевертай вініл, крути ще
Куплені-продані, забуті-згадані
Але не крадені сонячні наші дні, ні
Різні, коли брудні, коли тендітні, ні
Хочеш пробач, хочеш «ізвіні» — але
Ким тобі був, ким тепер став, ким була мені?
Ми були на все це згодні, прошу
Тільки не сьогодні, чуєш, тільки не сьогодні!
Я намагався, знають на горі, бути ким я є
Лиш мені моє, собі лиш своє
Бо невдовзі хвилі змиють сліди
Там, де спільну мову шукав з тобою
В небі нічному серпневому наше придане
Чому так довго минав, хто ховав, де ховалися?
Вип’ю тебе по краплині і все дізнаюся
Скільки на двох нам жетонів в цій касі видано
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти
Але ось тут, прямо тут
Між ребер з’явився порожній кут
Я кричав, просив, благав, вважай
Бо ти для мене і пекло, і новий рай
Схибили раз — і все нанівець
Так мій зошит зламав її олівець
Так, я сильний, я вільний, але пустий
Ти підкажи, коли відпустить?
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!

Сталеві квіти (перевод)

Говоришь - все обо мне знаешь ты, даже стены имеют глаза здесь
Ну у кого уже научилась, дай ему мою рубашку — белую ту
Ты такая, как я, сломана
(Troubles said «hello», joy said «peace and love»)
Но там, где я себя запихал ни психолога, ни шамана
После всего, через что прошли начинать снова все с нуля!
Небо-небо, слышишь, небо, я земля, потому что уже тот день когда
Мы срываемся на крик и я не знаю тебя — я привык
Если можешь без меня идти дальше, то подскажи, когда отпустит
Ожидающие руки твои сквозь валуны лодку правлю
Из кожи выпрыгну копьем, стрелой вперед
Рядом в последний твой вскрик я себя поставлю
Чтобы все снова начать, сыграть наш общий сет!
А мы смотреть не хотели, как цветы стальные растут из глины
Мы надеялись от грязи вымыться, за руки взяться и выйти
Извини, я больше не буду из грязи растить стальные цветы!
Так все и устроено: здесь зашив — там течет
Если упал - встань снова, переложил на другое плечо - пошел
Нехватка людей, сумерки мыслей, положи им край
Если все никак — переворачивай винил, крути еще
Куплены-проданы, забыты-упомянутые
Но не украденные солнечные наши дни, нет
Разные, когда грязные, когда хрупкие, нет
Хочешь извини, хочешь «извини» — но
Кем тебе был, кем теперь стал, кем мне была?
Мы были на все это согласны, прошу
Только не сегодня, слышишь, только не сегодня!
Я пытался, знают на горе, быть кем я являюсь
Только мне мое, себе только свое
Ибо вскоре волны смоют следы
Там, где общий язык искал с тобой
В небе ночном августовском наше приданое
Почему так долго проходил, кто прятал, где прятались?
Выпью тебя по капле и все узнаю
Сколько на двух нам жетонов в этой кассе выдано
А мы смотреть не хотели, как цветы стальные растут из глины
Мы надеялись от грязи вымыться, за руки взяться и выйти
Извини, я больше не буду из грязи растить стальные цветы
Но вот здесь, прямо здесь
Между ребер появился пустой угол
Я кричал, просил, умолял, считай
Потому что для меня и ад, и новый рай
Промахнулись раз — и все насмарку
Так моя тетрадь сломал ее карандаш
Да, я сильный, я свободен, но пуст
Ты подскажи, когда отпустит?
А мы смотреть не хотели, как цветы стальные растут из глины
Мы надеялись от грязи вымыться, за руки взяться и выйти
Извини, я больше не буду из грязи растить стальные цветы!