| Хотів би я тебе, мов плющ, обняти | Я так хотел бы, как плющ, тебя обвить, |
| Так міцно, щільно, і закрить од світа | Сомкнуть объятья крепко, чтоб от мира— |
| Я не боюсь тобі життя одняти | Я не страшусь у жизни отлучить, |
| Ти будеш мов руїна, листом моїм вкрита | Ты—руина, мной укрытая, как лира |
| Плющ їй дає життя, він обіймає | Листвой своей плющ дарит ей дыханье, |
| Боронить від негоди стіну голу | Оберегает голый срез и трещину, |
| Але й руїна стало так тримає | Но и руина держит без колебанья |
| Товариша, аби не впав додолу | Того, кто к ней прильнул, чтобы не сгинул в трещину. |
| Їм добре так удвох, — як нам з тобою, | Вдвоём им хорошо—как нам с тобою, |
| А прийде час розсипатись руїні | Когда придёт распад и прах разносит, |
| Нехай тоді вона плюща сховає під собою | Пусть укрывает плюща под собою |
| Навіщо здався плющ на самотині? | К чему ему — один, когда всё гаснет? |
| Хіба на те, аби валятись долі | Не для того ли, чтоб валяться в прахе, |
| Пораненим, пошарпаним, без сили | Израненным, изломанным, без силы, |
| Чи з розпачу повитись на тополі | Иль по отчаянью ползти на ветви, |
| І статися для неї гірш могили? | Став для неё страшней могильной глыбы? |
| Плющ їй дає життя, він обіймає | Листвой своей плющ дарит ей дыханье, |
| Боронить від негоди стіну голу | Оберегает голый срез и трещину, |
| Але й руїна стало так тримає | Но и руина держит без колебанья |
| Товариша, аби не впав додолу | Того, кто к ней прильнул, чтобы не сгинул в трещину. |
| Їм добре так удвох, — як нам з тобою, | Вдвоём им хорошо—как нам с тобою, |
| А прийде час розсипатись руїні | Когда придёт распад и прах разносит, |
| Нехай тоді вона плюща сховає під собою | Пусть укрывает плюща под собою |
| Навіщо здався плющ на самотині? | К чему ему — один, когда всё гаснет? |
| Нехай тоді вона плюща сховає під собою | Пусть укрывает плюща под собою |
| Навіщо здався плющ на самотині? | К чему ему — один, когда всё гаснет? |