| У твоїх обіймах ніч пала, не здолає, а ні сон, а ні мла.
| В твоих объятиях ночь пала, не преодолеет, ни сон, ни мла.
|
| Жагою втіхи втомлені тіла, ця історія, як світ стара.
| Жалостью утешения уставшие тела, эта история, как мир стара.
|
| Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.
| Замирает все в последний раз и любовь умирает утром, как от ран.
|
| Не дай вам Боже звідати хоч раз, зрозуміло все без зайвих слів.
| Не дай вам Бог испытать хоть раз, разумеется все без лишних слов.
|
| Не жалію, що туман між нами ліг, цей туман з невиплаканих сліз.
| Не жалею, что туман между нами лег, этот туман из невыплаканных слез.
|
| Чим для тебе, любий мій, були наші ночі, зрозумієш серед злив у обіймах іншої
| Чем для тебя, дорогой мой, были наши ночи, поймешь среди ливней в объятиях другой
|
| колись.
| когда-то.
|
| А я не благаю ніжності востаннє, не почуєш з уст моїх зітхання.
| А я не умоляю нежности в последний раз, не услышишь с уст моих вздохов.
|
| Мовчання — хрест тяжкий для двох, де легку розіп'яту любов я понесу одна.
| Молчание — крест тяжелый для двоих, где легкую распятую любовь я понесу одна.
|
| Лиш здавалося, що ми одне, промайнемо крізь життя,
| Лишь казалось, что мы, промелькнем сквозь жизнь,
|
| І не торкне нас гірка отрута забуття, ця історія, як світ стара.
| И не затронет нас горький яд забвения, эта история, как мир старая.
|
| Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.
| Замирает все в последний раз и любовь умирает утром, как от ран.
|
| А я не благаю ніжності в останнє, не почуєш з уст моїх зітхання. | А я не умоляю нежности в последний раз, не услышишь с уст моих вздохов. |