Перевод текста песни Зачекай - ТНМ Конго

Зачекай (оригинал)

Гілля, гілля царапає вікна
У вікнах — пусто, навколи — пусто, на дворі - зусман.
Нікого немає, нічого немає, та окрім синій темряви
мені хватає.
Темряви мені хватає (так!)
Тримає (так!) гукає (так!) сяй, сяй, сяй, сяй негайно.
Тимчасові тайни мають принаймні бажання
себе відкрити.
Таємниці - як діти.
Сьогодні - образа
Та завтра відразу це вже не є тайни
Це вже є бажання.
Це вже є бажання
отримать образу, хоча з нею є лише вікна
Та гілля.
У вікнах пусто, на дворі - зусман
Керує, шепоче:
Щодня буде так, але є ще те
гілля.
Зоряной пиллю образи
насіння сідає на вікна.
Прикро
Чому?
Тому, що мені прикро
Почивай, засинай.
Лягу я на край
Не лягай!
Вночі впаду за край.
Починай!
Почекаю, може хтось скаже,
Хтось скаже: зачекай!
ІІ
Гілля, гілля царапає вікна.
Повітря, тремтяще повітря… Звідки повітря?
Я чую, як вітер зоряну пил жене далі
Образа триває, мене вживає, образа триває.
У темряві сяє пил!
Де взяти сил для кволих крил.
Де взяти дозвіл на постріл у вітер,
Повітря триває, вжимає у вікна
Питає скрізь вікна: Чому тобі… Чому тобі прикро?
Що?
Що?
Щодня буде краще.
Але живе гілля з зоряной пиллю
Це все ж таки краще, ніж порожній ранок.
Пусто?
Так!
Але без обману
ІІІ
Так, так, чи не так, та танцють гопак вітер з зоряной пиллю.
Образи насіння сідає на вікна.
Прикро?
Так!
Так!
Отой їх гопак у темряві синій забира сили,
останні сили (у темряві синій забира сили)
Так, тільки так, та вже так більш не можна!
Удень — лише гроші.
Скажені гроші.
Тягне у ніч не менш скажений вітер
Склада з синіх літер на склі чиєсь ім'я,
керує, шепоче, та все ж склада чиєсь ім'я,
Iм’я тає, не пам’ятаю, що було вчора чого не було вчора
Лише з ехом розмова та ехо питає: що тобі сяє?
Я лише відповідаю на питання скрізь вікна
Прикро мені лише від того, що прикро

Зачекай (перевод)

Ветви, ветви дряпают окна
В окнах — пусто, вокруг — пусто, на дворе – зусман.
Никого нет, ничего нет, кроме синей тьмы
мне хватает.
Темноты мне хватает (да!)
Держит (да!) зовет (да!) сияй, сияй, сияй, сияй немедленно.
Временные тайны имеют по крайней мере желание
открыть себя.
Тайны – как дети.
Сегодня – оскорбление
Но завтра сразу это уже не есть тайны
Это уже есть желание.
Это уже есть желание
получить обиду, хотя с ней есть только окна
И ветки.
В окнах пусто, на дворе – зусман
Управляет, шепчет:
Каждый день будет так, но есть еще
ветви.
Зоряной пылью образы
семена садятся на окна.
Досадно
Почему?
Потому, что мне досадно
Почивай, засыпай.
Лягу я на край
Не ложись!
Ночью упаду за краю.
Начинай!
Подожду, может кто-то скажет,
Кто-то скажет: подожди!
II
Ветви, ветки дребезжат окна.
Воздух, дрожащий воздух… Откуда воздух?
Я чувствую, как ветер звездную пыль гонит дальше
Обида продолжается, меня употребляет, оскорбление продолжается.
В темноте сияет пыль!
Где взять сил для хилых крыльев.
Где взять разрешение на выстрел в ветер,
Воздух продолжается, прижимает к окнам
Спрашивает везде окна: Почему тебе… Почему тебе досадно?
Что?
Что?
Каждый день будет лучше.
Но живые ветви с звездной пылью
Это все-таки лучше, чем пустое утро.
Пусто?
Да!
Но без обмана
ІІІ
Да, да, или не так, танцуют гопак ветер со звездной пылью.
Образы семян садятся на окна.
Досадно?
Да!
Да!
Этот гопак в темноте синий забирает силы,
последние силы (в темноте синий забирает силы)
Да, только так, но уж так больше нельзя!
Днем — только деньги.
Бешеные деньги.
Тянет в ночь не менее бешеный ветер
Состав из синих букв на стекле чье-то имя,
управляет, шепчет, и все же чье-то имя,
Имя тает, не помню, что было вчера чего не было вчера
Только с эхом разговор и эхо спрашивает: что тебе сияет?
Я только отвечаю на вопросы везде окна
Обидно мне только от того, что обидно