Перевод текста песни Тарасу Шевченку - Артём Лоик

Тарасу Шевченку (оригинал)

Час прийшов пишу до тебе
Як живеш, як твоє небо?
Як вірші, як твої рими бро?
Э ти і я, де ти і я, і три хвилини про
Нас с тобою під небом, тут ліпше чи там?
Ти краще писав від мене, — я краще читав
Я пропоную не тягнуть і заглянуть в майбуть
Спитаєш, — чи нема кріпатства за вікном?
— Мабуть
Не суди ходи сюди — ми і досі в куті, —
В інстаграмі пости і селфі куті
Я розповім, що таке влог і що таке є блог
I що частіше з нами Бог, точніше з нами борг
Загубився з орбіт, — так залітай на біт!
Ми писали обіт — вони чули — обід
Де фундамент осів — звикли стіни білить
I зправа тисячі красивих слів, тільки зліва болить,
А ми від тебе до мене — намалюємо хорду
Тут вірші твої — меми їх повторюють гордо,
А культура — краще промовчу…
Нам наклали на голову і сказали відтепер такий козацький чуб
І такий устрій, що очі зупинились на люстрі…
Я як і ти можу спокійно «перейти на русский»
А після легко повернутись додому немов би…
У нас, як в школі, в поведінці проблеми — не в мові!
Твоїх ягнят зарізали, не поперхнувшись — з'їли,
А вцілівших повезуть на Схід — КАМАЗи і ЗІЛи
Їх президент сидить по вілам — не по казематам
З указами, — не вистачає тим указам мату!
Є, як не кидай свої відверті думи
Немов каміння, — все одно не долетять до Думи!
Вони із тронів не терплять невдах
Проходьте далі по колу — не в дах!
Зі страшним посміхом, поспіхом, рими пострілом
З Господом досвітлу, до столу — простору, осторонь
Постерів, новомодних апостолів, невимовних, як тости слів
Я немов би за грати сів, але вдосталь заграти сил!
Такий мій реп — словесна гри мить
Рими кричать басуха гримить!
Роки ідуть, очі темніють,
А я і досі окрім репа нічого не вмію!
І мені класти на моду, за «тру» — не процент!
Я всі свої десять альбомів все тру їм про це!
Не знаю як ти, бо в тумані деталі
Але мої кращі вірші — навіть не твої невдалі!
І тут як ямби глибокі у нас глубокі ями…
Не переможем допоки не перетворим я в ми!
Учив нас як міг ти, не повзати — бігти!
Не вигризали своє — гризли на пальцях нігти!
Плодили ненависть!
На ділі — не на лист!
Плодились — знімались!
Терпіли — тримались!
Ми кохали — впивались!
Якось співали, бовало
Разом згорали — хто совість, хто свою користь вбивали!
І останніх було значно менше — одиниці…
Один закрив собою, — інший закрив зіниці!
Власне нічого не змінилось за вікном, окрім
Кричить гучніше «Заповіту» — «попа как у Кім»

(перевод)

Время пришло пишу к тебе
Как живешь, как твое небо?
Как стихи, как твои рифмы бро?
Это ты и я, где ты и я, и три минуты о
Нас с тобой под небом, здесь лучше или там?
Ты лучше писал от меня, — я лучше читал
Я предлагаю не тянуть и заглянуть в будущее
Спросишь, нет ли крепостничества за окном?
— Видимо
Не суди ходи сюда — мы до сих пор в углу, —
В инстаграмме посты и селфи кутьи
Я расскажу, что такое влага и что такое блог
И что чаще с нами Бог, точнее с нами долг
Потерялся с орбит, так залетай на бит!
Мы писали обет – они слышали – обед
Где фундамент осел — привыкшие стены белить
И справа тысячи красивых слов, только слева болит,
А мы от тебя до меня – нарисуем хорду
Здесь стихи твои – мемы их повторяют гордо,
А культура — лучше умолчу…
Нам наложили на голову и сказали теперь такой казацкий чуб
И такое устройство, что глаза остановились на люстре…
Я как и ты могу спокойно «перейти на русский»
А после легко вернуться домой как бы…
У нас, как в школе, в поведении проблемы — не в речи!
Твоих ягнят зарезали, не поперхнувшись, съели,
А уцелевших повезут на Восток — КАМАЗы и ЗИЛы
Их президент сидит по виллам — не по казематам
С указами, не хватает тем указам мата!
Есть, как не бросай свои откровенные думы
Словно камни, все равно не долетят до Думы!
Они с тронов не терпят неудачников
Проходите дальше по кругу — не в крышах!
Со страшной улыбкой, спешкой, рифмы выстрелом
С Господом до света, к столу — пространству, в стороне
Постеров, новомодных апостолов, невыразимых, как тосты слов
Я как бы заиграть сел, но вдоволь заиграть сил!
Такой мой реп — словесная игра мгновение
Римы кричат ​​басуха гремит!
Годы идут, глаза темнеют,
А я до сих пор кроме репа ничего не умею!
И мне класть на моду, за «тру» — не процент!
Я все свои десять альбомов все тру им об этом!
Не знаю как ты, потому что в тумане детали
Но мои лучшие стихи — даже не твои неудачные!
И здесь как ямбы глубокие у нас глубокие ямы…
Непобедим пока не превратим я в мы!
Учил нас как мог ты, не ползать — бежать!
Не выгрызали свое — грызли на пальцах ногти!
Плодили ненависть!
На деле — не на письмо!
Плодились – снимались!
Терпели — держались!
Мы любили — впивались!
Как-то пели, бовало
Вместе сгорали - кто совесть, кто свою пользу убивали!
И последних было гораздо меньше — единицы…
Один закрыл собой, другой закрыл зрачки!
Собственно ничего не изменилось за окном, кроме
Кричит громче «Завета» — «попа как у Ким»