Перевод текста песни Сліди - Артём Лоик

Сліди (оригинал)

Крокую по слідам, уникаючи зірок
Римую небесам і ставлю на зеро!
Пишу це завдяки обірваних з плечей
Крил, а ваші мідяки залишу для очей…
Від щастя до біди, де реп не для дерев
Мій, будую в собі дім, без замкнутих дверей!
Мрій тільки як і я!
Не бійся темноти!
Буває як не як час коли і ти не ти!
Час, коли пливе з-під ніг розплавленна земля!
Але я зрозумів чого прагнула змія!
Вказала на слабке і я з'їв не озернувсь
Але вірю прийде час, коли зможемо звернуть!
І вічний райський сад, знайдемо у собі!
Так хочеться назад повернутись, де слабкі
Мої рими і слова, але сильний, як і дух
Мій погляд, де ще в дзеркалі не ворог мій, а друг!
Де більший за понтами і де менший за роками
I де гупаю по стінам дуже тонкими руками!
Де я кричу на весь це світ і де лечу я
I де мені начхати, що він мене не чує!
І радуючись тріщині, йду до перемоги
Біжу до вас із віршами і вірю в них, як в Бога!
Де друзі мої разом, під під'їздом і чекають
I наші всі образи нас так сильно не чепають
Крокую по слідам, але тільки ті сліди
Згубились, — мені там, підсказали — йди сюди…
І я повірив і пішов, стежками тих людей
І багато чого знайшов, але тільки не себе…
Забув свою мету, там забув свої удари
Але зрозумів — іду, — на місці, а не далі
І залишив ті міста, де блукав один до того
Почав з нового листа шукати до себе дорогу!
Попереду був ліс, в лісі було болото
І я випадково вліз в його чорну позолоту…
По вуха зачерпнув і досхочу наївся
І думав, що помру я один у тому лісі!
Але витягнули руки і я знову пішов…
Ті міцні, великі руки — тягнулись із книжок!
І вже відчуваю мама, — нарешті іду слідами!
І я бачу своє сонце!
Але воно сідає…
Крокую по слідам, уникаючи зірок
Римую небесам і ставлю на зеро!
Пишу це завдяки обірваних з плечей
Крил, а ваші мідяки залишу для очей…
Від щастя до біди, де реп не для дерев
Мій, будую в собі дім, без замкнутих дверей!
Мрій тільки як і я!
Не бійся темноти!
Буває як не як час коли і ти не ти!

Следы (перевод)

Шагаю по следам, избегая звезд
Римлю небесам и ставлю на зерно!
Пишу это благодаря оборванным с плеч
Крылья, а ваши медяки оставлю для глаз…
От счастья до беды, где рэп не для деревьев
Мой, строю в себе дом, без запертой двери!
Мечтай только как и я!
Не бойся темноты!
Бывает как не время когда и ты не!
Время, когда плывет из-под ног расплавленная земля!
Но я понял чего стремилась змея!
Указала на слабое и я съел не озёрнувшийся
Но верю придет время, когда сможем свернуть!
И вечный райский сад, найдем в себе!
Так хочется обратно вернуться, где слабые
Мои рифмы и слова, но сильный, как и дух
Мой взгляд, где еще в зеркале не враг мой, а друг!
Где больше по понтам и где меньше по годам
И где стучу по стенам очень тонкими руками!
Где я кричу на весь этот мир и я лечу я
И где мне плевать, что он меня не слышит!
И радуясь трещине, иду к победе
Бегу к вам со стихами и верю в них, как в Бога!
Где друзья мои вместе, под подъездом и ждут
И наши все образы нас так сильно не трогают
Шагаю по следам, но только те следы
Потерялись, мне там, подсказали, иди сюда…
И я поверил и пошел, тропами тех людей
И многое нашел, но только не себя…
Забыл свою цель, там забыл свои удары
Но понял — иду, — на месте, а не дальше
И оставил те города, где бродил один к тому
Начал с нового письма искать себе дорогу!
Впереди был лес, в лесу было болото
И я случайно влез в его черную позолоту…
По уши зачерпнул и вдоволь наелся
И думал, что умру я один в том лесу!
Но вытянули руки и я опять пошел…
Те крепкие, большие руки — тянулись из книг!
И уже чувствую мама, наконец-то иду по следам!
И я вижу свое солнце!
Но оно садится…
Шагаю по следам, избегая звезд
Римлю небесам и ставлю на зерно!
Пишу это благодаря оборванным с плеч
Крылья, а ваши медяки оставлю для глаз…
От счастья до беды, где рэп не для деревьев
Мой, строю в себе дом, без запертой двери!
Мечтай только как и я!
Не бойся темноты!
Бывает как не время когда и ты не!