Перевод текста песни Початок - Артём Лоик

Початок (оригинал)

Не знаю з чого почати…
Пишу, тому що не можу
Мовчати і далі по чатам,
А тому перо — це заточений ножик
Який мокає чорнило
З яким я тягнусь і читаю під стукіт
Овалу, і поки по сайтам чорнили
Мене я дістав до самої суті!
Де не надумані панчі
Де не підвязані рими!
Де я не раб і не пан чи
Хтось іще там на суспільній драбині
А просто людина зі слухом
Який чує слово, а не лише ноти…
Вибач, що вийшло так сухо
Але піді мною ніколи не мокло!
Я знову про себе, — fuck off!
А чому я мушу читати про когось?
— Де Лоїк?
— Кричав ваш Фагот…
Він там, де не буде «Танка на майдані Конго»!
Він там, де не буде відносних
Ваши ужимок і ваших гримасок
Пройшли ті часи дев’яностих
Коли я був в захваті від — німої гри «Масок»!
Пройшли ті часи, коли вчив вас і радив
Коли сліпо бився на баттлах…
Не знаю хто я, напевно ваш прадід
Якщо Гіга ваш батя
Лишаю позаду
Всі свої випади і йду до Цербера…
Вчився писати
Шукаючи крайнього, але весь час він кричав мені з дзеркала…
Альбом за альбомом
Все глибше пірнаю
В свою підсвідомість
В свою ненормальність
Де я зневажаю суспільну реальність
Яку я вважаю зенітом ілюзій!
Я в римах свій край ніс, де крайність —
Єдиний мій спосіб потрапити в лузу!
І сховатись від кию назавжди
В руках тих, хто грає тобою і мною…
А всі свої «перли», що нажив
Тобі віддаю і вертаюсь до себе на дно я
Шукати нові
Але вони такі непомітні…
І чую, наступного разу мені
Не вистачить слів, точніше — повітря…
А тому пишу, як в останнє
Моє послання — повстання!
Тим хто стойть не по стайням
I тим хто не вмер живучи по квартирам, по спальням…
І це моє інтро
Розганяє альбом мій неначе вітром!
Я зламав свою душу для вас, —
Ось чому вам розкажуть, що Лоїк — відкритий…
Де танцюють в намисті, за кісточку в мисці
З пустими словами по чартам —
Я знову кружляю на місці
I не знаю з чого почати…
Щоб не вилитіть по ночі
Пустим звуком з вікон…
А тому все повільніше і все змістовніше
З віком…

Початок (перевод)

Не знаю с чего начать…
Пишу, потому что не могу
Молчать и дальше по чатам,
А потому перо — это заточенный ножик
Какие мокающие чернила
С которым я тянусь и читаю под стук
Овала, и пока по сайтам чернил
Меня я получил до самой сути!
Где-ненадуманные панчи
Где не подвязаны рифмы!
Деяние не раб и не господин
Кто-то еще там на общественной лестнице
А просто человек со слухом
Который слышит слово, а не только ноты…
Извини, что получилось так сухо
Но подо мной никогда не промокло!
Я снова о себе,— fuck off!
А почему я должен читать о ком-то?
—Где Лоик?
— Кричал ваш Фагот…
Он там, где не будет «Танка на площади Конго»!
Он там, где не будет относительных
Ваши ужимки и ваши гримаски
Прошли те времена девяностых
Когда я был в восторге от немой игры «Масок»!
Прошли те времена, когда учил вас и советовал
Когда слепо бился на баттлах…
Не знаю кто я, наверное ваш прадед
Если Гига ваш батя
Оставляю позади
Все свои выпады и иду к Церберу…
Учился писать
Ища крайнего, но все время он кричал мне из зеркала…
Альбом по альбому
Все глубже ныряю
В свое подсознание
Свою ненормальность
Деяние презираю общественную реальность
Какую я считаю зенитом иллюзий!
Я в рифмах свой край нос, где крайность —
Единственный мой способ попасть в лузу!
И спрятаться от кия навсегда
В руках тех, кто играет тобой и мной…
А все свои «жемчужины», которые нажил
Тебе отдаю и возвращаюсь к себе на я
Искать новые
Но они так незаметны…
И слышу, в следующий раз мне
Не хватит слов, точнее — воздух…
А потому пишу, как в последний раз
Мое послание – восстание!
Тем кто стойт не по конюшням
И тем кто не умер живя по квартирам, по спальням…
И это мое интро
Разгоняет альбом мой как ветром!
Я сломал свою душу для вас.
Вот почему вам расскажут, что Лоик открыт.
Де танцуют в ожерелье, за косточку в миске
С пустыми словами по чартам—
Я опять кружу на месте
И не знаю с чего начать…
Чтобы не вылить ночью
Пустым звуком из окон…
А потому все медленнее и все содержательнее
С возрастом…