Перевод текста песни Ніч - Арсен Мірзоян

Ніч (оригинал)

Доведи, що звістка в останнє, нестримне бажання що то чутки
І слухавка падає вниз і замість розмови кризь
Важкі гудки, я не перебільшую і настрій собі псую
І ніч не відмовиться шукати по вулицям
Загадки…
Ніч упаде на місто яскравими фарбами вечірніх суконь дим, цигарок граньчаки,
битий посуд поранений світ наших кухонь, ця ніч виклик прози, цей дощ,
її сльози, у світлі фар ДПС, довершені будні, вагітні майбутнім вже зваженим
без терез, дівочі секрети під соло кларнету наспівує місяць джаз.
І МИ ЩЕ НЕ ПАРА, ТА Я НЕЗАБАРОМ ЙОМУ РОЗПОВІМ ПРО НАС…
Твій портрет друкують газети,
Дратують стадети її секрет,
Чи згадуєш мене ще?
Чи може я ніби щез?
Новий сюжет, слухавку на кидати,
про все їй розповісти…
Бо ніч не відмовиться, шукати по вулицям…
Загадки…
Ніч упадає на місто, яскравими фарбами вечірніх суконь дим, сигарок раньшаки,
битий посуд поранений світ наших кухонь, ця ніч виклик прози, цей дощ,
мої сльози, освітлює фар ДПС, довершені будні, вагітні майбутнім вже зваженим
без Дерез, дівочі секрети під соло кларнету наспівує місяць час.
І МИ ЩЕ НЕ ПАРА, ТА Я НЕЗАБАРОМ ЙОМУ РОЗПОВІМ ПРО НАС…

Ночь (перевод)

Докажи: не весть — приговор, не исступленье и не слухи,
И трубка — в бездну, и вместо слов меж нами — трещина разлуки,
Тяжёлых гудков приглушённая дрожь; не лгу — я этим портю вечер,
И ночь не откажется бродить по вымершим сонным улицам,
Загадки…
Город затопит ночь — акварельный пожар платьев и дым, в бокалах — искры,
Посуды осколки — как раны мира на кухнях, где проза бросает вызов и дождь,
Её слёзы сверкают в фар ДПС аквамарине; будни завершены, как плоды, что на ветке — готовы к грядущему,
Без весов — девичьи тайны в ритме кларнета, и месяц вальсирует джаз.
И МЫ ЕЩЁ НЕ ПАРА, НО СКОРО Я РАССКАЖУ ЕМУ О НАС…
Твой портрет под глянцем газетных полос — как ресницы у окна,
Её секрет терзает, как гудящий нерв,
А помнишь ли ты меня — ещё? —
Или, может, я исчезла — как пар над рекой? —
Новый сюжет: положить трубку, не досказав,
Открыть ей всё — до последней строчки…
Ведь ночь не откажется, блуждать по улицам,
Загадки…
Город принимает ночь — акварель вечерних нарядов, дым, сигаретный бархат,
Посуды осколки — раны мира на кухнях, где проза выдает себя за вызов, где дождь,
Мои слёзы в отблесках фар ДПС, будни завершены, как ожидание будущего, обретшего вес,
Без весов — девичьи тайны выводит кларнет, а месяц напевает время.
И МЫ ЕЩЁ НЕ ПАРА, НО СКОРО Я РАССКАЖУ ЕМУ О НАС…